Джозі Сільвер

Може, воно й на краще, коли не знаєш, що востаннє робиш щось значуще: ось мама востаннє зустрічає мене біля воріт школи, її рука так заспокійливо тримає мою маленьку долоньку; ось тато востаннє згадує про мій день народження.

А знаєте, що останнє сказав

Іноді ти просто зустрічаєш правильну людину в неправильний час

Я обіймаю його, він обіймає мене, і вперше за ці роки все на своєму місці.

Більшість подій, що назавжди перевертають твоє життя, трапляються зненацька — буває, вони промайнуть повз тебе непоміченими й ти лише згодом зрозумієш, що саме сталося. Ти несеш на руках своє маля, а потім усвідомлюєш, що той раз був останнім: його вже не так і легко підняти. Або одночасно з незнайомцем закочуєш очі із чогось кумедного, і він стає твоїм найкращим другом до скону. Або берешся за випадковий літній підробіток — і залишаєшся на цій роботі ще на двадцять років

Краще, коли ти кохав і втратив кохання своє, ніж кохання не мати ніколи, не знати, яке воно є»9. Усі цю цит

Лікар нарешті видав мені якесь снодійне, після того як мама наверещала на нього вчора у вітальні, — місячний запас якихось нових пігулок. Він не дуже хотів їх прописувати, бо, на його думку, скорботу потрібно прожити, «пройти крізь неї свідомо, щоб мати змогу вийти».

18:47 14 березня 2018 року