Насім Ніколас Талеб

й невчені, начальство й простолюд — бачимо мідяк і не помічаємо золота? Чому зосереджуємося на злободенному дріб’язку замість гіпотетично масштабних подій, хоча їхній вплив очевидний?

вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння й навички. Отже, треба експериментувати по-максимуму й ловити якомога більше чорнолебединих можливостей

Ми возвеличуємо тих, чиє ім’я лишилося в історії, коштом тих, про кого історики не дізналися. Ми, люди, — не просто поверхові (це можна поправити), а й дуже несправедливі.

Уникнути Чорного лебедя допомагає наука (якщо її граніт вам по зубах) або відкритий погляд на речі.

Підкреслю, що ерудиція для мене дуже важлива: вона свідчить про інтелектуальну допитливість, відкритий розум і прагнення пізнати думки інших.

«Ми» — це емпірики-практики, ті, хто спеціалізується на невизначеності і вважає, що головне й найактуальніше завдання людини — зрозуміти, як діяти в умовах неповної інформації.

Але факт залишається фактом: ви можете судити про те, що неправильне, але не про те, що правильне. Не вся інформація рівноцінна.

За словами Сталіна, а він у цій темі розбирався, «одна смерть — трагедія, мільйон смертей — статистика». Статистика не зворушує.

Щоб не постраждати від оманливості наратива, довіряйте експериментам, а не словам; досвіду, а не розповідям; клінічним даним, а не теоріям.

ми розглянули внутрішні механізми, які заважають нам побачити Чорного лебедя: установку на підтвердження й оманливість наратива.