Ві Кіланд

— Шекспір написав, що прощання в годину розлуки несе з собою стільки солодкої муки, а я скажу, що возз'єднання солодше і ти просто зараз можеш відчути його на язиці

. Я хотіла, щоб у моєму житті з'явився чоловік, який цінував би мене, хотів би розділити мої мрії та кохав мене безумовним коханням. Я хотіла зустріти чоловіка, який написав би для мене таку саму записку.

— Коли ти востаннє ліпила?

Мої плечі обм'якнули.

— Кілька років тому.

— Ти маєш знову цим зайнятися.

— Але це не приносить грошей, а мені треба сплачувати рахунки.

— Згодна. Але тобі треба придумати, як полюбити те життя, яким ти живеш, поки рухаєшся до своєї мрії. Потрібно знайти роботу, щоб оплачувати рахунки, а вечорами ліпити. Й у вихідні теж.

Ніщо не відбувається просто так, Шарлотто. Дай собі час, щоби переосмислити своє життя і зрозуміти, чого ж ти хочеш. Я свого часу зробила саме так. Джерело істинного щастя ти маєш знайти в собі, а не шукати його в інших людях, навіть якщо ці люди тобі дуже дорогі. Стань щасливою сама по собі, а все інше прийде. Я тобі обіцяю.

— А ви не забули натиснути кнопку «Надіслати»? — вирішив її трохи піддражнити.

Але, схоже, Шарлотта не вважала мій сарказм кумедним.

— З мого боку, буде непрофесійно, якщо я скажу вам те, що думаю. Я не хочу ризикувати роботою в перший її день.

— Я бачу, за час роботи у компанії «Deez Nuts» ви багато дізналися про професіоналізм.

— Та пішов ти.

— Вау. Комусь, схоже, потрібна клавіша «Пробіл».

Ці двоє, хоч і були схожі між собою, здавались зовсім різними. Макс був великим, довговолосим, завдяки безтурботній посмішці виглядав більш розслабленим, тоді як Рід – більш зібраним і вічно чимось незадоволеним. Останній не повинен був приваблювати мене, але було щось недосяжне, що я завжди знаходила привабливим. Своїм сильним фліртом Макс дав зрозуміти, що я, мабуть, могла б отримати його, якби захотіла. І це мене частково відштовхувало. З іншого боку, я навіть не була впевнена, чи ненавидить мене Рід, та все ж я була зачарована його загадковою особистістю.

Може, між мною та маленькою божевільною міс справді багато спільного… крім того, що нам обом подобаються червоне бікіні.

Як я виглядаю?

Як ти виглядаєш? Ти виглядаєш так, ніби ти моя.

. Коли ми з тобою знову зустрінемось, і наші душі знову стануть цілими.

Я нахилилася і востаннє поцілувала її в щоку.

— А поки ти, перетворившись на ангела, наглядатимеш за мною.

Я багато часу провів, намагаючись знайти відповідь на це питання. І відповідь така — я гадки не маю. І певен, що ніхто не зможе відповісти. Але мені подобається думати, що, можливо, на небесах краще, ніж тут, на землі; а смерть — не завжди покарання, іноді вона приходить як нагорода, позбавляючи людей болю.