Маленький принц

А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце..

Коли ти даєш себе приручити,
потім доводиться й плакати.

Люди вічно невдоволені там, де живуть,

У пустелі все-таки
самотньо...
— Серед людей також самотньо,

Що серйозно, а що несерйозно — маленький принц розумів по-своєму, зовсім не так, як дорослі.

А я людина поважна. Мені мріяти нема коли.

Навіщо ти п'єш? — спитав маленький принц.

— Щоб забути,— відповів п'яничка.

— Що забути? — допитувався маленький принц; йому стало шкода п'янички.

— Забути, що мені соромно,— признався п'яничка і похнюпив голову.

— Чого ж тобі соромно? — спитав маленький принц; йому дуже хотілося чимось зарадити неборакові.

— Соромно, що п'ю! — додав п'яничка й замовк остаточно

Гонористі люди глухі до всього, окрім хвали.

Адже для чваньків усі люди — то їхні шанувальники.

— Знаєш, чому гарна пустеля? — спитав маленький принц.— Десь у ній ховаються джерела.