Тут могла б бути ваша реклама (збірник)

Бачиш, свідомість — це наче кімната, в якій ми мешкаємо постійно, тимчасом як у стіні за важкою портьєрою сховано двері, що ведуть до цілої анфілади інших покоїв. Пусти мене, хай я собі трошки погуляю.

все чогось чекаєш, мрієш і борсаєшся, сподіваючись на щось попереду, а тоді одного дня виявляється, що то й було життя

В рабстві народ вироджується, кажу ще раз, прожовую цю думку до повної втрати смаку, щоб тільки перестала нити, як негода, як щомісячний біль пустого лона, — виживання, скоро підміняє собою життя

«Більше, ніж брат, бо вітчизна і дім. / (Руки голодні, і губи голодні.) / Жоден з нас двох не помер молодим / Тільки на те, щоб зустрітись сьогодні»

Господи, який це був жах. Чи можна взагалі зрозуміти світ людей, що мислять про власний статевий орган у третій особі?

український вибір — це вибір між небуттям і буттям, яке вбиває

живою людиною це теж не що як мастурбація, коли без любови

Україна — Хронос, який хрумає своїх діток із ручками й ніжками

ми, кожен зосібна, безнадійно заражені проклятою свідомістю ваготи й ущільнености власного «я»

«І жовте море днів, і сизе море снів / В одбитих кольорах вмираючого неба, — / І я іще пливу — а ти уже на дні, / І страшно нам обом дивитися на себе»