Чорний обеліск

Ми повинні поважати його віру, а він наше безвір'я — ні.

Людина завжди має дивовижний хист до самообману й брехні, а коли йдеться про померлих, то самообман і брехня не мають меж, і вона зве їх пієтетом

Крім того, я ще хотів би бути дурним, безмежно дурним. Це найбільше щастя в наш час.

Бог набагато милосердніший за священиків, повірте мені.

Просто ви продукт війни — емоційно недозрілий, але вже досвідчений у вбивстві.

Людина живе мріями. Ви цього ще не знаєте?
— Ні. Я ще надто молодий.

Не давай себе втягти в суперечку. Завжди програєш. Навіщо ти хочеш неодмінно мати слушність?

Війна все змінила: від 1914 року ми живемо уривками одного життя, потім другого, далі третього, ці уривки не пов'язані між собою, та ми й не можемо їх пов'язати.

нас усе йде впереміш: дитинство, перерване війною, пора голоду й пора, коли нас дурили, пора окопів і пора жадоби до життя — від кожної щось залишилось і не дає спокою.

У такі хвилини віриться, що навіть убивці буде пробачено, а добро і зло — тільки порожні слова.