У лісі-лісі темному

Іноді мозок приховує події, з якими ми ще не готові мати справу. Я припускаю, це… механізм самозахисту».

Середньостатистичний хірург — це маленький хлопчик, який розбирає татів годинник, щоб побачити, як там усе працює, а потім не годен зібрати докупи. Що більше знань та практики, то краще ти добираєш схожі деталі. Але ми завжди лишаємо шрам».

Коли тобі болить, воно одне, а коли хтось це бачить, ситуація стає пекельною.

вона полюбляла уважно за всім стежити, а потім кинути влучну фразочку, наче камінець у воду, а тоді й далі спокійно спостерігати за хвилями та людьми, які намагаються видлубати його з дна.

Зброю придумали, щоб убивати. Ніколи не забувайте цього. Поважайте її, і вона відповість вам тим самим. Спробуєте з нею жартувати — і фінальну витівку почуєте від неї. І найважливіше. Ніколи, ніколи не цільтеся в людину; з патронами чи без них. Різниці нема. Якщо зброя несподівано вистрелить, не варто зазирати в дуло, щоб вияснити, що ж трапилося.

П’ятирічні діти можуть бути неймовірно жорстокими. Вони говорять речі, котрі дорослі ніколи б не озвучили. Страхітливі зауваження щодо зовнішності, сім’ї, твоїх балачок, запаху, одягу. Якби таке сказали на роботі, відразу звільнили б за жорстоке ставлення до колеги, а в школі то найпростіша й найприродніша річ.

бабуся чимало ходила. Вона розповідала, як ще маленькою дівчинкою, коли сердилася на друзів, малювала крейдою їхні імена на підошві та простувала, поки напис не зітреться. Казала, що коли крейда зникала, тікала й злість.

Ненавиджу бути пасажиром. Водити машину — це як співати в караоке. Для самого себе — ти неперевершений, а іншим видаєшся смішним та тривожним.

Нормальне життя письменника у всіх його барвах — ти наодинці з голосами у своїй голові та виліпленими тобою героями.

Коли ти молодий, сірого не існує. Лише чорне чи біле, погане та хороше. Правила прості — ігровий майданчик моралі, окреслений полями етики, з чітко прописаними фолами та пенальті.