Портрет Доріана Грея

Кожен злочин — вульгарний, так само як і кожна вульгарність — злочин.

Кожен клас полюбляє проповідувати важливість чеснот, непотрібних йому самому. Багаті охоче розводяться про значення ощадності, а нероби красномовно обстоюють гідність праці. Як чудово, що він уник цієї бридоти!

Друзів собі я добираю лише вродливих, приятелів — лише лагідних, ворогів — лише розумних. Особливо не завадить обережність, коли добираєш собі ворогів. Серед моїх супротивників немає жодного недоумка. Всі вони люди розвиненого інтелекту і тому вміють належно цінувати мене.

Але в наш час люди стали боятися самі себе. Вони забули найвищий з усіх обов'язків — обов'язок перед самими собою. Звичайно, вони доброчинні. Вони годують виснажених і одягають жебраків, але їхні власні душі голодні й голі. Мужність покинула нас. А можливо, ми ніколи й не мали її. Страх перед суспільством, що є основою моралі, страх перед Богом, що є таїною релігії, — ось що владує нами

Щаслива людина — завжди добра, але добра — не конче щаслива.

Гармонія душі й тіла — які вагомі ці слова!

Єдиний спосіб збутися спокуси — піддатись їй.

А я дуже радий, що ти не знав цього, Гаррі.
— Чому ж?
— Я не хочу, щоб ти зустрівся з ним.
— Не хочеш, щоб я зустрівся з ним?
— Ні, не хочу.
— Містер Доріан Ґрей у робітні, сер, — доповів служник, з'являючись у садку.
— Тепер тобі хоч-не-хоч доведеться познайомити нас, — засміявся лорд Генрі.

Лорд Генрі подивився на нього. Так, безперечно, цей юнак — з ніжними обрисами ясно-червоних уст, чистими блакитними очима, злотистими кучерями — був надзвичайно вродливий.

Доріан Ґрей — мій найдорожчий друг. Твоя тітонька мала цілковиту рацію — душа в нього чиста й прекрасна. Не зіпсуй його, Гаррі. Не намагайся впливати на нього. Твій вплив мав би згубні наслідки. Світ широкий, і в ньому багато чарівних людей. Тож не забирай від мене цієї єдиної людини, що надає принади моєму мистецтву. Моє майбутнє, як митця, залежить від нього. Пам'ятай, Гаррі, я покладаюся на тебе.