uk
Марія Матіос

Нація

Obavijesti me kada knjiga bude uvrštena
Da biste čitali ovu knjigu u Bookmate učitajte datoteku EPUB ili FB2. Kako mogu učitati knjigu?
«Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що найбільш людське — потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя й вільний вибір. Герої „Нації“ понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як — за словами авторки — не має її кров.

Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії — недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов ув античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії „Нація“ викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталося з невинною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме…»

Анна Коженьовська-Бігун, перекладачка «НАЦІЇ» польською мовою

(Maria Matios, «NACJA», Rzeszow, 2006)
Ova knjiga je trenutno nedostupna
193 tiskane stranice
Jeste li već pročitali? Kakvo je vaše mišljenje?
👍👎

Citati

  • lana8949je citiraoprije 12 godina
    Одкровення 1951 року ЧУЖЕ СИТО — невидиме й безжальне, без серця в грудях і Бога в душі — просіювало Черемошне від ґаздовитих і чесних родин, як згіркле борошно від червів, забираючи в далекі, холодні світи всіх без пощади: калік і здорових,
  • vipmarijaje citiraoprije 12 godina
    Прощай мене Безконечне мовчання… * * * — Ти спиш? — Ні… — А ти змерзла? — Ні… — Тулися до мене… Буде тепліше… Я вкрию тебе ще… — Я не змерзла… — А як тобі? — Добре… — Не плач… Мені страшно, як ти плачеш… — Я не плачу… Я лиш хлипаю… — …Будеш спати? — Буду… Лиш недовго, вже зоріє. — Ні, то так здається, ще ніч… Спи… * * * — Ти спиш?— Думаю… — Не думай. Бог поможе… — Уже не думаю… Слухаю… О, ти чуєш?! — Чую! Чую! Чого він так б'ється?! — Бо не даємо йому спати. — То спімо? — Спімо… — Він так і вдень б'ється? — І вдень, і вночі, — коли хоче. — Я так хочу дочекати його… — Дочекаємо… Бог поможе… — Якби я знав, де він, наш Бог, я би поколінкував просити за тебе… — Просімо в душі. Тепер ні до кого не поколінкуєшся… — Будемо спати? — Будемо… * * * — Ти спиш? — Ні ще… — Дай руку… Погладь його… — Що це? — Це його ніжка… А це голова… Чуєш, як він

Na policama za knjige

fb2epub
Povucite i ispustite datoteke (ne više od 5 odjednom)